Апітерапію сарненського пасічника вивчають у… школах Аляски

Данила Шабака у Сарнах, здається, знають усі, і не тільки тут. Бо прославився цей чоловік як невтомний працелюб і благодійник, але найбільше – як унікальний апітерапевт: він успішно лікує продуктами бджільництва.

Шабакові ліки помічні при багатьох хворобах
Нещодавно Данило Шабак літав аж у Ханти-Мансійськ до тяжкохворої після опіків пацієнтки. Тамтешня медицина нічим їй уже зарадити не може, єдина надія на Шабакові бальзами, витяжки та настоянки, які він виготовляє з меду, прополісу, маточного молочка й інших продуктів, що завше під рукою в будь-якого пасічника.
А то якось зателефонував йому рідний брат – із США, куди виїхав на постійне місце проживання, поселившись на Алясці.
– Ти знаєш, – питає, – що твою методику лікування вивчають у тутешніх школах?
– Ні, – здивувався Данило. – Звідки ти це взяв?
– Донька прийшла із занять і хвалиться, що тепер вона в класі, завдяки дядькові, знаменитість! Виявляється, вчителька розповідала на уроці біології про ліки, які виготовляє з меду, про їхні унікальні зцілювальні властивості. А потім запитала в племінниці, чи не родичка вона цьому лікарю часом…
Бджільництвом пан Данило захопився майже два десятки років тому, пройшовши шлях від звичайного пасічника до віце-президента Асоціації апітерапевтів України. Досліджував, вивчав, розробляв та впроваджував різноманітні методи бджололікування. Нині про Шабака з вдячністю говорять ті, кому допоміг позбутися хвороб шкіри, щитовидної залози, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту тощо. Як зауважив сам Данило Олександрович, продукти бджільництва здатні лікувати дев’яносто відсотків усіх болячок.
Зцілював обгорілих майданівців
У Революцію гідності він лікував хлопців, котрі обгоріли під час штурму «Беркутом» Будинку профспілок. Поїхав туди відразу, як тільки почув, що на Майдані не вистачає медиків. «Напакував чемодан ліками, – згадує про ті події, – і в дорогу!» Так само і в зону АТО їздив. Тільки вже не самі ліки возив, а й інші речі, потрібні воїнам. Але перед цим побував у харківському військовому госпіталі зі своїми цілющими бальзамами. Після Іловайського котла шпиталь був переповнений пораненими, багато – з тяжкими опіками, новоприбулих клали на вільні ліжка навіть у гінекологічному відділенні. А викликав його туди знайомий майданівець, який був обгорів у Будинку профспілок, а видужавши завдяки Шабаковим лікам, подався відразу на фронт. Так удруге довелося зустрітися з відважним патріотом, котрий за півроку пережив три контузії й дві реанімації. Цього разу куля пройшла йому через щоку, вибила всі зуби й застрягла при виході… Таке поранення лікарі називають рідкісним, дивувалися, що залишився живим. І знову виручили Шабакові ліки.
Правда, до його приїзду та методики лікування місцеві ескулапи спочатку поставилися насторожено, адже їх зовсім по-іншому вчили. Проте, побачивши, що стан пацієнтів апітерапевта поліпшувався вже на другий день, хутко з ним порозумілися й стали до співпраці.
Приємно вразила поліського цілителя надзвичайна активність харківських волонтерів, котрі забезпечували поранених не лише одягом, книгами, продуктами, а й навіть комп’ютером, якщо виникала потреба. Йому ж фінансово допоміг у цій поїздці зовсім незнайомий фермер із Миколаєва, котрий сам подзвонив, почувши зі ЗМІ про гуманітарну місію пасічника з Рівненщини, і сказав: «Ти допомагаєш захисникам нашої землі, а я хочу допомогти тобі!»
А поза тим Данила Олександровича не лише бджоли та продукти їхньої життєдіяльності цікавлять. Він і садівник управний, і городник, і тваринник (вирощує свиноматок). А то за конярство взявся – цілий табун утримував, серед них були справжні скакуни, переможці спортивних змагань. На жаль, на конефермі сталася пожежа й майже всі тварини загинули… Останнім часом гончарством захопився. По глину їздить до лісу, на «клондайк» (так тамтешній люд бурштинові розкопки називає), її там стільки нарили, що на всі Сарни вистачить, якщо їх мешканці й собі горщики ліпити захочуть. А якщо серйозно, то ремесло це не лише для власного задоволення опановує: хоче прищепити його наймолодшому синові, в якого помітив потяг до ліплення.

Ігор СЛАВИЧ,
Рівненська область

Наталя, як завжди, допомагала по господарству, бо в селі навіть узимку вистачає роботи. Швиденько зняла з плити відро й понесла на подвір’я. А в думках дівчина вже уявляла найважливіший день у своєму житті, який от-от настане. Та раптом пекучий біль пронизав усе тіло… У лікарні поставили діагноз: опіки ІІ-ІІІ ступенів, що потребують тривалого лікування. Можна лише здогадуватись, що відчувала в ту хвилину молода дівчина, адже через кілька тижнів у неї весілля. Саме в цей важкий час добрі люди порадили звернутися до Данила Олександровича Шабака…

Народився Данило в селі Угли. Довгий час жив на Сумщині, а 8 років тому оселився в батьківській хаті на околиці Сарн. Разом із дружиною Марією та чотирма діточками живе він у невеликому, але затишному будинку. Саме сюди щодня знаходять дорогу люди, які опинились у біді.
Апітерапія. Так називається лікування продуктами бджільництва. Цією справою Данило Олександрович займається з 1984 року. З дитинства він проводив багато часу на пасіці й вивчав лікувальні властивості апіпродуктів. А нині люди розповідають одне одному про чоловіка, який рятує від смерті, ставить хворих на ноги, лікуючи найтяжчі опіки й інші недуги. Дуже часто до нього звертаються пацієнти опікових центрів чи лікарень, яким пропонують ампутацію. Іноді допомагає і тим у кого майже немає шансів вижити. У це важко повірити, не побачивши все на власні очі.
Зараз Данило Олександрович опановує роботу на комп’ютері. В окремих файлах зберігає фотографії пацієнтів до та після лікування Результати вражаючі. За кілька тижнів те, що було суцільною раною, відновлюється і шкіра набуває природного вигляду і що дуже важливо не лишається жодних рубців чи шрамів, тільки рожеві сліди. Та й ті через деякий час зникають.
На знімках – люди різного віку, з найскладнішими опіками. На одній фотографії – малюк з обпеченим обличчям, а на іншій (проміжок між ними 7 днів) – той же хлопчик з “чистим” лицем. Ось фото дідуся. Його шкіра була вражена вогнем на 40%. Лікарі нічого не гарантували, адже операція в такому віці могла закінчитися фатально і йому зміг допомогти Данило Шабак. Приїжджають до медового лікаря пацієнти не лише з нашого району й області, а й із сусідніх Білорусі та Росії. Лише минулого року в нього побувало більше трьох сотень людей іноді дзвонять за порадою консультацією із США, Канади, Німеччини.
Продукти бджільництва Данило Олександрович збирає сам, готує до вживання мед, прополіс, пергу, бджолине маточне молочко, пилок квітковий бджолиний і композиції з них. Усього – більше 10 видів. Створив також “Каталог апіпродукції та композиції з пасіки Данила Шабака”, де в доступній формі описані лікувальні властивості цих продуктів
Щодня зустрічається цей чоловік з людським горем. Але серце його лишається сповнене тепла та любові. Кілька років тому вдочерив маленьку Людочку, яка втратила обох батьків. Зараз вивчає закони про заснування та діяльність дитячих будинків сімейного типу, бо саме це є його мрією. А ще хотів би відкрити власну клініку, видати книжку, але для цього потрібно подолати багато перешкод.
Пацієнти знаходять свого рятівника скрізь і в будь-який час. Так, нещодавно, коли Данило Олександрович був на занятті (відвідує комп’ютерні курси), по нього приїхали навіть туди, адже треба було допомогти хлопчику з тяжкими опіками обличчя. Люди, хто чим може, віддячують своєму лікареві Та коли звертається до нього хворий, який не має грошей навіть на бинт, він, не задумуючись, допомагає. Бо головне для нього – добрий результат і вдячна посмішка пацієнта. Каже, що з України нікуди не поїде, незважаючи на те що лишився тут сам. Усі родичі вже виїхали за кордон ті, кому допоміг Данило Олександрович Шабак, кажуть, що це людина від Бога. Він дійсно зцілив багатьох, а декого врятував від смерті. Але, разом з тим, він – простий чоловік, який у жорстокому вирі життя не втратив почуття любові до ближнього.

“Сарненські новини” Наталія Міхнова м.Сарни

В Музеї народної архітектури та побуту України, приїхав і Данило Шабак з Рівненщини. Його унікальна методика лікування опіків викликала загальний інтерес. Сьогодні ми знайомимо наших читачів з цією непересічною особистістю.

У минулому номері “Народного лікаря України” був надрукований матеріал “Скільки бажання вилікувати вкладаю я у кожного хворого!”. Його авторка Людмила Давидюк, до речі, землячка “медового лікаря” Данила Шабака, розповіла про свій власний досвід лікування опіків за методикою пана Данила й ділилася роздумами про долю талановитих самоуків, часто ніким не підтримуваних – ні офіційною медициною, ні спонсорами. “Невже не знайдеться в Україні людина, яка зможе піднести поки що примітивну домашню лікарню на рівень висококласної сучасної клініки?” – запитувала на завершення пані Людмила.

Сьогодні ми вирішили детальніше розповісти про цю самобутню людину – Данила Шабака, може приверне чиюсь увагу його доля і його праця. Хай це буде й наша маленька часточка у спільну справу.

Сам пан Данило каже, що народився він на пасіці. Швидше за все, це метафора. Але, як кожне художнє перебільшення, базується воно на правді. Бо бджолине царство було навколо нього з самого дитинства. Затятими бджолярами були і дід, і батько. Мали свою пасіку в селі Угли Сарненського району на Рівненщині. Там, у 1966 році й народився Данило.
З дитинства його оточував солодкий, медовий, дзизкотливий і кусючий світ. Змалечку вивчав його секрети й мріяв, що колись матиме власну пасіку. Так воно й сталося, та не відразу.
…Спочатку Данила, як і багатьох у молоді роки, охопила, як писав поет “охота до зміни місць”. Трохи попоїздив, як каже, “по світу” – жив на Київщині, на Сумщині… І хтозна, якими манівцями водила б його доля, аж поки сам визначив би своє покликання, але стала на його шляху хвороба.
І досі з певністю не може сказати, що за біда вчепилася. У столичних лікарнях “бездіагнозному” хворому нічим не змогли допомогти. Коли змарнілий і знесилений – самі кістки та шкіра – повернувся додому, ненька лише руками сплеснула. Та заходилась лікувати, як сама вміла – власноруч виготовленими ліками з прополісу. Чи то мамина рука мала силу відводити біду від дитини, чи ліки допомогли, але хвороба відступила.
І було у цьому ще одне, визначальне – Данило всерйоз зацікавився властивостями продуктів бджолярства, що поставили його на ноги. Вчився самотужки – перечитав гору спеціальної літератури, перевіряв на практиці, експериментував, учився…
Нині у Данила Шабака власна, як тепер кажуть, комп’ютерна база даних. У пам’яті його домашнього комп’ютера зберігається справжній архів, на який варто було б поглянути деяким скептикам від офіційної медицини. Це фото людей до і після лікування за методом Данила Шабака. Основний його “профіль” – опіки. І звертаються до нього за допомогою найчастіше тоді, коли офіційна медицина зайшла у глухий кут. На кольорових фото результат особливо добре видно. І він вражає. Чимало серед пацієнтів “медового лікаря” дітей – малеча найчастіше потерпає від опіків окропом, полум’ям тощо, і лікування їх особливо складне.
Пан Данило часто протестує, коли його називають лікарем чи цілителем… Він не має медичної освіти, отож воліє називати себе просто “звичайним пасічником, який лікує людей продуктами бджільництва”. Втім, на його боці величезний практичний досвід і ледь не щоденне спілкування з людським болем. Переважно, до нього звертаються хворі з важкими опіками, навіть III і IV ступеня. Але допомагає він і при хворобах органів дихання, виразці шлунка. Лікує медом, пилком, пергою. Не запитує у хворих, як це роблять у наших лікарнях, чи є у них гроші й скільки можуть заплатити. Просто – лікує. А особливо “важких” пацієнтів навіть селить у себе вдома.
Ті, хто спілкувався й лікувався у Данила Шабака, називають його методики унікальними.
На день Успіння Пресвятої Богородиці під Києвом, Данило Шабак привіз розроблені ним ліки, виготовлені на основі меду, – “Апідан” і “Апібальзам”. Вони допомагають при важких опіках, але… Скільки тих ліків може виготовити одна людина, і скільком хворим вони втамують біль? А можна було б…
Існує кілька широковживаних афоризмів, зміст яких зводиться, в основному, до того, що теорія без практики мертва. А практика без теорії? Як мінімум, обмежена у використанні. Найкращий результат дає їх поєднання. Але маємо сумний досвід – скільки цікавих винаходів пішло у небуття через неуважність офіційної науки! Коли ж ми зламаємо цей стереотип?

Кор. “Народний лікар України”

“Скільки бажання вилікувати вкладаю я в кожного хворого!” – каже “медовий лікар” Данило Шабак

Сон був жахливим: на могильному пам’ятнику плакав портрет матері. Навіть мертва, вона дбала про свою єдину дитину, попереджаючи про біду. Звідки ж чекати її, з яких далей виглядати?

А вона тут як тут – зовсім поруч. Це – звичайне відро з окропом, яким ошпарила ногу. Страшний опік жахав не тільки болем, але й самим виглядом. Час поділився надвоє: до того – і після. До того можна було ходити, працювати, спати. А після – був лише біль, тривога, безсонні ночі й знову біль…

У хаті з’явилося безліч ліків. Ця мазь допомогла Олі ця – Каті, оця – Петрові. Та минали дні, і жодна не давала полегшення мені, хоч це були найсучасніші досягнення нашої і зарубіжної фармакології (до речі, чимало із них – на бджолиному воску). В душу повільно, але впевнено заповзали безнадія і розпач.
Рік тому наше село схвилювала звістка про те, що дід Василь Кошмак ледь не позбувся руки саме через опік. А допоміг йому пасічник Данило Шабак, лікуючи продуктами бджільництва Дід Василь жив у хаті свого рятувальника, доки страшна рана не загоїлась – це був опік 3-Б та 4-го ступенів з немалим відсотком. Випадкова зустріч з ним підтвердила сталу істину: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Лише глянула на здорову руку, і рішення з’явилось раптово і безповоротно: “Їхати!”.
Про Данила Шабака чимало говорять, з’являлась Інформація в різних ЗМІ. Хто ж він? Лікар-самоук? Він не має медичної освіти! Так, але ж він на практиці має такі феноменальні результати, яких не має сучасна медицина в галузі комбустіології. Проблема комбустіології – це проблема усього світу людина без шкіри жити не може, шкіра – це найбільший орган, який є в людини.
…Звичайна сільська хата. Втомлена дружина, яка разом з чоловіком мусить ділити чужий біль і горе. Щоденне спілкування з хворими наклало відбиток на побут сім’ї: щомиті на порозі може з’явитись людина, якій потрібна допомога.
Пан Данило фіксує своїх пацієнтів не тільки на папері і в пам’яті – сотні кольорових документальних фотографій засвідчили процес зцілення найстрашніших опіків. Комп’ютерна техніка відображає настільки жахливі опіки, що, лише дивлячись на них, серце обливається кров’ю. А як же страждали люди зображення яких попереджають про страшну небезпеку, яка підстерігає кожного з нас у вигляді пари, окропу, полум’я, електричного струму! І через мить – уже усміхнені обличчя і вдячні очі тих, кому Данило Олександрович повернув здоров’я, життя, працездатність.
Яким же чином допомагає простий сільський чоловік людям, які часто до зустрічі з ним пройшли вже сім кругів пекла? Як пояснює він сам, продуктами бджільництва, які мають високу апітерапевтичну властивість, це – прополіс, віск, пилок, перга маточне молочко, мед. Данило – самоук, з дитинства ріс на пасіці і з ранніх років зрозумів, що бджолині продукти є безцінним матеріалом у лікуванні людей. Так і з’явились чудо-ліки після багатьох випробувань і композицій…
А як ставиться до практики Данила Шабака офіційна медицина?
Деякі медики звертались до нього, щоб запозичити досвід, взяти щось корисне для власної практики. Інші приходили зі своїми близькими рідними, самі як пацієнти.
Але є й такі, які не сприймають Данила Шабака як лікаря, котрий повертає здоров’я. І головним козирем у руках опонентів є те, що Данило Олександрович не має медичної освіти. До того ж, він змушений надавати допомогу і лікувати у власному будинку, в умовах, які не можна прирівняти до стерильних умов лікарень. І однак – сотні тяжко хворих пацієнтів одужували саме завдяки його лікуванню.
Так, я згодна з тим, що пан Данило не має відповідної освіти і що для лікування опіків потрібні спеціальні умови. То потрібно надати їх йому! Якщо і зараз він досягає феноменальних результатів, то чому ж не спробувати застосувати його метод у лікарнях України? Якщо до його ліків додати умови реанімаційних відділень – українські медики на весь світ зможуть заявити про свої досягнення.
І ще одне питання яке не дає мені спокою. Чи справа лише в самих ліках? Запитала про це в пана Данила.
– Скільки бажання вилікувати вкладаю я в кожного хворого! – говорить він.
Бажання вилікувати! Чи не є воно тією особливою аурою, яка, здається, огортає всю його постать ледь вловимим, неповторним, медовозаспокійливим запахом? До краю загострені почуття стають свідком дива: мов доторк легенької хмаринки – і в хворого з’являються емоційна підтримка і надія, що теж є важливим фактором у лікуванні.
Методика лікування опіків Данила Олександровича унікальна настільки, наскільки унікальний він сам, наскільки унікальна бджола. І тому все це заслуговує уваги серед науковців, комбустіологів, медиків у цілому.
Досягнуте паном Данилом потрібне людям. А йому самому потрібна не тільки підтримка, але й серйозна допомога, адже кількість хворих щодня зростає. Невже не знайдеться в Україні людини, яка зможе піднести поки що примітивну домашню лікарню на рівень висококласної сучасної клініки?

“Народний лікар України” Людмила ДАВИДЮК, С. В. Вербне, Сарненського район

Які хвороби лікує бджолиний квітковий пилок

Квітковий пилок, як і всі продукти бджільництва, має дуже широкий спектр апітерапевтичної дії. Використову-ючи квітковий пилок, людина може запобігти розвитку інфарктів та інсультів. Такий спектр дії пилку ставить його в перший ряд ліків, необхідних людям із серцево-судинною недостатністю. Він допомагає при інсультах, інфарктах, гіпертонії, ішемічній хворобі серця, аритмії, вегето-судинній дистонії.

Пилок бджолиний також стимулює ріст і регенерує пошкоджені тканини, в тому числі й тканини печінки, відновлюючи функції печінки. Тому пилок рекомендується при хворобах печінки і підшлункової залози.

Пилок бджолиний є дуже ефективним засобом при анемії – посилюється утворення утворення еритроцитів, внаслідок чого підвищується рівень гемоглобіну і лейкоцитів. У такому разі пилок у багато разів перевищує протианемічні дії фармацевтичних ліків.

Пилок бджолиний відновлює порушену діяльність нервової і ендокринної системи. Тому саме його приймають при неврозах, неврастенії, безсонні, депресіях та інших нервових захворюваннях, а також при захворюваннях з недостатньою діяльністю ендокринної системи – аденомі щитоподібної залози, ендемічному зобі, цукровому діабеті. Заслуговує уваги використання бджолиного пилку при судинній патологи, застосування його покращує кровообіг. Вживають пилок і при трофічних виразках, атеросклеротичних ураженнях нижніх кінцівок. Він нормалізує рівень холестерину, зміцнює стінки судин, кровоносні судини стають еластичними, рекомендується пилок при тромбофлебіті.

Пилок можна приймати при безплідді, пов’язаному з порушенням гормонального фону у жінок і недостатній кількості живих сперматозоїдів у чоловіків.

І це далеко не весь перелік хвороб, при лікуванні яких використовується пилок. А приймають його так: по 0,5 чайної ложки три рази на день до їди, розсмоктуючи в роті й не запиваючи нічим упродовж 15-20 хвилин. Приймають три тижні, в окремих випадках до 1,5 місяця.

Пилок бджолиний, як і всі інші продукти бджільництва, є сильним імуностимулятором.

У своїй апітерапевтичній практиці звертаю основну увагу на зміцнення імунної системи саме за допомогою продуктів бджільництва. Приймаючи продукти бджільництва, людина дає своєму організму біоенергетичне підживлення, внаслідок чого і творяться справжні дива. Раджу навчитись всім – і дорослим, і малим, хворим і здоровим, приймати продукти бджільництва. Я маю на увазі не тільки загальновживаний мед, а й такі продукти, як перга бджолина, пилок, маточне молочко, забрус, гомогенат трутнево-розплідний, прополіс.

… Духмяний розкішний сад, м’яко освітлений лагідним надвечірнім сонцем. Вулики попід деревами. Спокійна постать батька, що, здається, увесь час клопочеться біля медового господарства… Он він висипає рій, який сам “заходить” у вулик, а сини-хлопчаки захопливо шукають, чи є в ньому бджолина матка. “Ось, ось!” – тицяють радісно пальчиками то в ту, то в іншу солодку трудівницю, зазвичай, помиляючись. Батько ж на те лише задумано усміхається, а потому розважливо навчає, що та як треба робити…

Ця щемна картинка, каже сарненчанин Данило Шабак, є найвиразнішим спогадом його дитинства. “Та я народився на пасіці”, – жартує, коли, бува, хтось запитує про корені його захоплення бджільництвом, яке з часом переросло у справу життя, і якому завдячують своїм зціленням чимало не лише наших краян та людей з усіх куточків України, а й іноземних громадян.

“Прополіс не лікує тільки смерть…”
Вникаючи змалку в премудрощі пасічникарської справи, звісно, чув Данило Шабак багато і про цілющі властивості продуктів бджільництва. Батько, щоправда, не практикував лікування ними. А от мати кілька простих, але помічних, народних рецептів знала. Це, передусім, витяжка з прополісу на вершковому маслі. Цей нехитрий засіб ставав у нагоді й коли в родині хтось нездужав, і односельчанам вона його рекомендувала при багатьох хворобах.
У тому, наскільки мудрими були неньчині поради, Данило Шабак ще раз пересвідчився, коли взявся ґрунтовно досліджувати властивості продуктів бджільництва. Фах він обрав далекий від цього (має спеціальність технолога взуттєвого виробництва), проте зі справою своїх дідів-прадідів не розлучався ніколи. Куди б доля не закидала його, де б не працював, всюди возив із собою бджолині сім’ї, а ще, як мовилося, щораз глибше пізнавав силу цих неоціненних природних скарбів, премудрощі апітерапії – давньої науки лікування продуктами бджільництва. Знадобилися в цьому і гори перечитаної літератури, й власні спостереження та дослідження, і природний дар.
– Вивчаючи склад бджолопродуктів, я дійшов висновку, що, поєднуючи їх, можна виготовити набагато ефективніші ліки, – ділиться – Мова не про загальновживаний мед, а передусім про прополіс пергу, пилок, віск, забрус, личинкове та маточне молочко. Припущення підтвердилися. Компонуючи апіпродукти, я, зокрема, виготовив препарати “Апідан” та “Апідан плюс”, які є дуже ефективними при лікуванні опіків. Вони мають природну кератологічну, регенеруючу, протизапальну, антимікробну, болетамувальну та рубцерозсмоктуючу дії. Основним компонентом цих композицій є прополіс. Спектр дії цього продукту бджільництва надзвичайно широкий. Навіть складно назвати недугу, при якій він не є помічним. Наукою доведено, що він навіть ракові клітини вбиває в організмі “Прополісом не можна лікувати тільки смерть”, – сказав про бджолиний клей один польський професор. І я в своїй практиці переконувався в цьому безліч разів.

Хата на околиці Сарн
Коли дев’ять років тому після тривалих подорожей Україною Данило Шабак повернувся на рідну Рівненщину і “осів” у Сарнах, врешті зміг здійснити свою давню мрію мати велику пасіку. Об тім, як із до-помогою продуктів бджільництва та власноруч виготовлених із них натуральних ліків диво-пасічник зцілює людей від різних хвороб, уже незабаром знала вся округа. Допоміг одній людині – вона переповіла іншій, та – ще комусь, отак, як це зазвичай і буває, й поширилася добра слава. “Хворі приходять за допомогою, то як же їм відмовити”, – каже пасічник. Зрештою ні на що інше в нього часу не лишилося. Серед його пацієнтів – не лише сарненчани, а й жителі Донецької, Миколаївської, Київської, Луганської областей. Шукали дім пасічника на околиці поліського міста громадяни США, Канади, Польщі Німеччини.. Приїжджають до нього хворі екземою, туберкульозом, із виразками шлунка, гастритами та багатьма іншими недугами. Проте основна його, так би мовити, спеціалізація – опіки. Ті результати, яких досягає сільський пасічник у їх лікуванні, впору визначити як “очевидне-неймовірне”.
– Першим моїм пацієнтом був я сам, – каже пан Данило. – Двадцять літ тому сталося так, що обпікся. Тож і мусив шукати раду. Потім родичам допомагав. Ну а сторонніх лікую ось уже впродовж 12 років. За допомогою згаданих препаратів на основі того ж таки прополісу. У найскладніших випадках зовнішнє застосування продуктів бджільництва поєдную із застосуванням медичних препаратів.
До рук Данила Шабака неодноразово потрапляли постраждалі навіть із 3-Б та четвертим ступенями опіків, які охоплювали 50-60 відсотків тіла. Що це означає, очевидно кожному медику. Між тим за допомогою до пасічника (хоча, напевно, й не зовсім доречно його так називати) обпечені зазвичай звертаються вже після того, як пройшли сім кіл пекла у спеціалізованих лікарняних установах.
– Для хворих – це часто дуже погано. Адже втрачено дорогоцінний час, – твердить пан Данило. – Для мене ж, зі зрозумілих причин, добре. Адже вони у такому випадку мають із чим порівняти. Мова і про звичайне людське ставлення, і про все інше… Серед моїх пацієнтів були люди, котрих медики, так би мовити, уже “списали”.
Щоб не бути голослівним, Данило Шабак відкрив свою комп’ютерну картотеку хворих. Там зібрані відомості про всіх людей, котрі шукали в нього допомоги: адреси, діагнози, а ще – в хронологічному порядку на кольорових знімках зафіксовано те, в якому стані вони потрапили до нього та увесь перебіг лікування, аж до видужання. Картина, м’яко кажучи, вражаюча. До речі, у нелегкому догляді за хворими найпершою помічницею пана Данила є його дружина Марія – разом ділять біль цих людей, підтримують їх морально, віддаючи все душевне тепло й доброту. Для того ж, щоб переконатися, наскільки важких хворих ставив на ноги пасічник із Сарн, медичної освіти і знань про те, що таке третій і четвертий ступені опіків, і не треба було.
– А он ця молода жіночка, – каже напівжартома-напівсерйозно, показуючи світлину із чорним обпеченим обличчям, незважаючи на те, що з нею сталося, після лікування бджолопродуктами навіть ще гарніша стала, ніж її мати народила – зникло ластовиння…
Побачивши наступні фото цієї пацієнтки, якщо відверто, не мала що сказати…

“Я їздив до Насті Овчар і готовий був їй допомогти”
Попри результати, яких досяг у лікуванні опіків, та документальні цьому підтвердження, – каже Данило Олександрович, зі сторони медиків він зустрічає стіну несприйняття. Попри все, мовить, вони йому не вірять і край. А, може, просто не хочуть вірити. Винятком із загального правила, розповів, був лише нині вже покійний Марко Конько, котрий, як відомо, працював головним лікарем Рівненської обласної дитячої лікарні. Він свого часу пропонував Данилові працювати в лікарні, ділитися з медиками своїм досвідом, проте пасічник відмовився. Шкодує про це.
На зверхнє ставлення напоровся він, звісно, й коли приїхав до Київського опікового центру запропонувати свою допомогу в лікуванні маленької української героїні Насті Овчар.
– Я не хотів туди їхати, бо знав, що до дівчинки мене ніхто не підпустить, – пригадує. – Вмовили колишні пацієнти – коли сталося з Настею лихо, телефон у мене не змовкав. Всі дзвонили й просили допомогти. Знайшлися й такі, котрі телефонували безпосередньо у Київ в опіковий центр і розповідали про мене…
“Ви нічим не допоможете”, – з такої фрази, як і передбачав Данило Шабак, розпочалася його розмова з одним із провідних фахівців цієї медичної установи. Втім сарненчанин добре підготувався до цієї зустрічі, і вже незабаром медик слухав його уважніше. Власне, після того, як Данило Шабак нагадав йому про одного з колишніх пацієнтів опікового центру.
– Тому молодому чоловікові, котрий обпік смолою ногу, пропонували ампутацію кінцівки, – каже пасічник. – Не маючи іншої ради, він вхопився за останню соломинку – поїхав до мене. Ногу я врятував. Лікар із опікового центру одразу пригадав той випадок. “А ви можете мені показати його вилікуваного?” – запитав мене. “Будь ласка”, – кажу йому, адже при собі мав усі фотографії, які про це свідчили, та й епікризи з опікового центру, з якими до мене приїхав і цей хворий, й інші.
Лікар Данила Шабака, як мовилося, вислухав уважно. Проте до Насті сарненчанин так і не потрапив, її ось-ось уже мали везти за кордон. Ліки ж свої залишив в опіковому центрі, попросивши використати їх на котромусь із інших пацієнтів. Як вчинили з тими препаратами, він не знає. Про те ж, що його не підпустили до Насті, ще й нині згадує з болем. Твердить, що спільно з лікарями зміг би домогтися, щоб дівчинка нині була у значно ліпшому стані, ніж вона є.
А ще – Данило Шабак впевнений, що за кордон дівчинку зовсім не обов’язково було везти. Наші лікарі, за його словами, нічим не гірші ніж тамтешні. Проблеми комбустіології (галузь медицини, що займається опіками) всюди однакові. В чому саме вони полягають, Данило теж пояснив детально. Головне ж, як він твердить, багато з них можна було б успішно усунути, якби офіційна медицина визнала його апітерапевтичні дослідження Завдяки методиці, яку він застосовує, каже, ми могли б “гриміти на вець світ”. Звертався він із тим вже й у Міністерство охорони здоров’я. Відповідь, як і думав, одержав відчіпну…

Райський аромат
– А які ще Ви ліки винайшли? – поцікавилася в пасічника.
– Та стільки, скільки бджоли, – усміхнувся у відповідь пан Данило. – Хочете, я Вас познайомлю зі своїми дівчатами-трудівницями.
… Гнітючий настрій від перегляду картотеки світлин та відеокасет із понівеченими людьми, котрих доводиться лікувати Данилові Шабаку, у бджолиному царстві, звідки він і черпає чудодійні ліки, розвіявся одразу. Розповідає про своїх підопічних медовий лікар багато і цікаво. І про устрій їхнього життя, і про характер. Останній, каже, відчутно відрізняється у різних порід бджіл. Найагресивніші – наші місцеві лісові, яких люди переселили з дуплянок. Спокійні ж – карпатської породи та італійської. Хоча за певних обставин всі медові трудівниці в дечому схожі – однаково не люблять запаху тютюну та алкоголю. Зачують – ну то стережися.
За інших обставин, якщо порода не агресивна, боятися бджіл, каже пан Данило, не треба. Запропонував у цьому й мені переконатися. Насмілившись взяти в долоню пригорщу солодких трудівниць, зізнаюся відверто, очікувала всякого. Проте жодна з них, схоже, навіть і на думці не мала ніякої диверсії щодо мене. Потому, розхоробрившись, взяла і рамку з бджолами до рук, а ще – відважилась подихати випарами вулика, про чудодійні властивості яких розповідав Данило Шабак, називаючи їх не інакше як райським запахом.
Нахилившись над бджолиним будиночком, в якому метушилося тисяч з кілька комах, зрозуміла чому. В тому п’янкому запахові чується віддих рідної землі, уся її цілюща сила, зібрана в ніжних і терпких ароматах трав, квітів, лісу…

“Вісті Рівненщини” Світлана ТУБІНА